- Sanctus, sanctus, sanctus, Свят, свят, свят, Повний склад, труби й литаври. Досі такого світла не було.
- Dominus Deus Sabaoth. Господь Бог Саваот.
- Pleni sunt coeli et terra Повні небо й земля
- gloria tua. славою Твоєю.
- Hosanna in excelsis. Осанна на висотах. Коротка фуга на «Hosanna». Обривається, не розвинувшись.
Зараз співають
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто співає і грає цієї миті, а тут з'явиться текст. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Грає оркестр, без слів
Звучать
Рукопис: Sanctus рукою Зюсмайра
Аркуш 45 партитури, переданої замовнику. Нот Моцарта для Sanctus не знайдено, тож усю сторінку писав Зюсмайр. Порівняйте з робочими сторінками Моцарта: тут заповнено кожен рядок.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Заголовок і темп. Уся партитура для замовника мала виглядати так, ніби її написала одна рука, тож Зюсмайр наслідував манеру Моцарта.
Скрипки й альти з позначкою «for»: швидкі злети після кожного акорду хору.
«Clarini» і «Timpani»: сигнали труб і дроби литавр із першого такту. Уперше в творі вони звучать урочисто, а не грізно.
Три широкі акорди хору, кожен окремим тактом, потім «Dominus Deus Sabaoth» і «Pleni sunt coeli».
Під басом цифри гармонії для органіста, як у рукописах Моцарта.
Про частину
Ре мажор, труби, литаври: уперше по-справжньому світло. Цю частину Зюсмайр написав сам, і саме її найчастіше називають найслабшою в творі.
Після приглушених фарб Offertorium раптом вступають труби й литаври, і хор тричі проголошує «Sanctus» широкими акордами. Далі кілька тактів хвали на «Pleni sunt coeli» і відразу швидка фуга на «Hosanna in excelsis». Фуга лише починає розгортатися і вже закінчується, тож уся частина минає за хвилину-півтори.
Requiem aeternam Спокій вічний Тиша перед молитвою, коли слова ще важкі. Моцарт починає не з плачу, а з повільної ходи: фаготи й басетгорни ступають, як процесія, а голоси входять один за одним, ніби люди по черзі підходять ближче. Горе тут стримане, і тому глибоке.
Відкрити частину
Kyrie eleison Господи, помилуй Прохання, яке не може зупинитися. Дві теми чіпляються одна за одну, і музика тече без передиху, як натовп, що кличе в один голос. Моцарт робить із «помилуй» не шепіт, а наполегливу вимогу, і лише в самому кінці вона ламається на склади.
Відкрити частину
Dies irae День гніву Раптовий жах, від якого не сховатися. Хор б'є словами разом, струнні тремтять, і немає жодної м'якої ноти. Моцарт показує не картину суду, а те, як цей день відчуває людина: різко, близько, без права на відповідь.
Відкрити частину
Tuba mirum Сурма Заклик, після якого все стихає. Тромбон звучить не грізно, а урочисто й самотньо, а голоси по черзі беруть слово, ніби кожен виходить наперед. Що вище піднімається лінія, то особистішим стає страх, аж поки не звучить просте питання: що я скажу?
Відкрити частину
Rex tremendae Царю страшної величі Трепет перед величчю, на яку не можна дивитися прямо. Важкий пунктирний ритм - це хода царя, і хор тричі вигукує його титул у тишу. Але в останніх тактах Моцарт знімає всю пишність: лишається тихе «спаси мене», сказане майже на видиху.
Відкрити частину
Recordare Згадай Спокійна розмова з тим, хто може простити. Голоси не змагаються, а переплітаються, як думки, які давно виношені. Моцарт тут не лякає і не плаче: це найдовша і найтепліша частина, де людина переконує, а не благає в паніці.
Відкрити частину
Confutatis Прокляті Два світи поруч: полум'я і світло. Чоловічі голоси кидаються вниз, у вогонь струнних, жіночі відповідають згори тихо, майже непорушно. А наприкінці все опускається, гармонія хитається, і лишається одне серце, розтерте на попіл, яке просить подбати про його кінець.
Відкрити частину
Lacrimosa Слізний день Сльози за іншого. Струнні схлипують, мелодія підіймається і зривається, ніби голос не витримує. Саме тут, на восьмому такті, рука Моцарта зупинилась, і все, що далі, - спроба учня договорити молитву вчителя.
Відкрити частину
Domine Jesu Господи Ісусе Христе Страх безодні і світло обіцянки в одній частині. Баси провалюються вглиб на словах про пекло, музика мчить геть від пащі лева, а потім квартет несподівано прояснюється. Фуга в кінці звучить як упертий спогад про давню обітницю: її дано, отже, вона має справдитися.
Відкрити частину
Hostias Жертви й молитви Тиха пам'ять про конкретних людей. Ритм гойдається м'яко, як у повільному танці, хор співає простими акордами, без жодного натиску. Це найлагідніше місце твору: тут не просять порятунку від суду, а приносять молитву за тих, кого згадують сьогодні.
Відкрити частину
Sanctus Свят Раптове світло і хвала. Після довгої темряви вперше звучать труби й литаври в ре мажорі, як навстіж відчинені двері. Зюсмайр пише радість коротку і прямолінійну, без сумніву й тіні.
Ви тут
Benedictus Благословен Тепло після блиску. Солісти співають спокійно й співуче, як вітання тому, хто приходить із миром. Зюсмайр дає слухачеві перепочити: у цій музиці немає страху, лише лагідне очікування.
Відкрити частину
Agnus Dei Агнче Божий Смиренне прохання, у якому ще чути тяжкість. Одна фраза звучить тричі: твердо на «Агнче Божий», тихо на «дай їм спокій». Щоразу гармонія трохи зсувається, ніби тягар потроху відпускає, і на третій раз світлішає.
Відкрити частину
Lux aeterna Світло вічне Повернення додому іншою людиною. Звучить та сама музика, що й на початку, але тепер зі словами про вічне світло і милість. Горе не зникло, проте слухач уже пройшов увесь шлях і чує в знайомій темі не безвихідь, а спокій.
Відкрити частинуВарто знати
«Sabaoth» і «Hosanna» - давньоєврейські слова, залишені без перекладу. Триразове «свят» - з видіння пророка Ісаї.
Після Benedictus фуга «Hosanna» повторюється не в ре мажорі, як тут, а в сі-бемоль мажорі, тональності Benedictus. Обрядовий повтор мав би звучати так само, тому пізніші редакції це виправляють.
Уперше у творі звучить ре мажор: та сама основа, що й ре мінор початку, але світла.
Одна з найкоротших частин Реквієму, близько півтори хвилини. Начерків Моцарта для неї не знайдено.