- Kyrie eleison. Господи, помилуй. Перша тема: широкі стрибки, різко. Це «Kyrie».
- Christe eleison. Христе, помилуй. Друга тема: швидкий біг дрібних нот. Це «Christe». Далі вони йдуть разом.
- Kyrie eleison. Господи, помилуй. Перед кінцем музика зупиняється. Останнє «eleison» вимовляється по складах. Фінальний акорд порожній, без третього звуку всередині.
Зараз співають
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто співає і грає цієї миті, а тут з'явиться текст. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Грає оркестр, без слів
Звучать
Рукопис: кінець Introitus і початок Kyrie
Зворот аркуша 5 тієї самої партитури. Ліворуч останні акорди Introitus, праворуч за подвійною рискою вже Kyrie. Голоси й бас записав Моцарт; подвоєння в оркестрі, імовірно, дописали його учні: їх вирізняє світліше чорнило.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Фермати над кожним рядком і фінальний акорд на «e-is». Частина не завершується, а зависає, і Kyrie починається без паузи.
Allegro: після повільного Introitus темп різко зростає.
Першими вступають баси з різкою, стрибкоподібною темою на «Kyrie eleison».
Разом із басами альти ведуть другу, швидку й звивисту тему на «Christe eleison». Дві теми одночасно - це і є подвійна фуга.
Далі теми переходять до інших голосів: сопрано підхоплює «Kyrie», а тенори нижче праворуч уже звивисту «Christe».
Цифрування для органіста: які акорди брати над басовою нотою. Так у XVIII столітті записували партію континуо.
Про частину
Дві теми звучать одночасно: одна стрибкоподібна й різка, друга швидка й звивиста. Текст грецький, а не латинський: це найдавніший шар служби.
Баси починають першу тему, і майже одразу на неї накладається друга, швидка. Далі теми переходять від голосу до голосу без пауз, і музика несеться вперед, як потік, у який потрапляєш. Перед кінцем усе раптом зупиняється, хор вимовляє «eleison» по складах, і частина обривається суворим порожнім акордом.
Requiem aeternam Спокій вічний Тиша перед молитвою, коли слова ще важкі. Моцарт починає не з плачу, а з повільної ходи: фаготи й басетгорни ступають, як процесія, а голоси входять один за одним, ніби люди по черзі підходять ближче. Горе тут стримане, і тому глибоке.
Відкрити частину
Kyrie eleison Господи, помилуй Прохання, яке не може зупинитися. Дві теми чіпляються одна за одну, і музика тече без передиху, як натовп, що кличе в один голос. Моцарт робить із «помилуй» не шепіт, а наполегливу вимогу, і лише в самому кінці вона ламається на склади.
Ви тут
Dies irae День гніву Раптовий жах, від якого не сховатися. Хор б'є словами разом, струнні тремтять, і немає жодної м'якої ноти. Моцарт показує не картину суду, а те, як цей день відчуває людина: різко, близько, без права на відповідь.
Відкрити частину
Tuba mirum Сурма Заклик, після якого все стихає. Тромбон звучить не грізно, а урочисто й самотньо, а голоси по черзі беруть слово, ніби кожен виходить наперед. Що вище піднімається лінія, то особистішим стає страх, аж поки не звучить просте питання: що я скажу?
Відкрити частину
Rex tremendae Царю страшної величі Трепет перед величчю, на яку не можна дивитися прямо. Важкий пунктирний ритм - це хода царя, і хор тричі вигукує його титул у тишу. Але в останніх тактах Моцарт знімає всю пишність: лишається тихе «спаси мене», сказане майже на видиху.
Відкрити частину
Recordare Згадай Спокійна розмова з тим, хто може простити. Голоси не змагаються, а переплітаються, як думки, які давно виношені. Моцарт тут не лякає і не плаче: це найдовша і найтепліша частина, де людина переконує, а не благає в паніці.
Відкрити частину
Confutatis Прокляті Два світи поруч: полум'я і світло. Чоловічі голоси кидаються вниз, у вогонь струнних, жіночі відповідають згори тихо, майже непорушно. А наприкінці все опускається, гармонія хитається, і лишається одне серце, розтерте на попіл, яке просить подбати про його кінець.
Відкрити частину
Lacrimosa Слізний день Сльози за іншого. Струнні схлипують, мелодія підіймається і зривається, ніби голос не витримує. Саме тут, на восьмому такті, рука Моцарта зупинилась, і все, що далі, - спроба учня договорити молитву вчителя.
Відкрити частину
Domine Jesu Господи Ісусе Христе Страх безодні і світло обіцянки в одній частині. Баси провалюються вглиб на словах про пекло, музика мчить геть від пащі лева, а потім квартет несподівано прояснюється. Фуга в кінці звучить як упертий спогад про давню обітницю: її дано, отже, вона має справдитися.
Відкрити частину
Hostias Жертви й молитви Тиха пам'ять про конкретних людей. Ритм гойдається м'яко, як у повільному танці, хор співає простими акордами, без жодного натиску. Це найлагідніше місце твору: тут не просять порятунку від суду, а приносять молитву за тих, кого згадують сьогодні.
Відкрити частину
Sanctus Свят Раптове світло і хвала. Після довгої темряви вперше звучать труби й литаври в ре мажорі, як навстіж відчинені двері. Зюсмайр пише радість коротку і прямолінійну, без сумніву й тіні.
Відкрити частину
Benedictus Благословен Тепло після блиску. Солісти співають спокійно й співуче, як вітання тому, хто приходить із миром. Зюсмайр дає слухачеві перепочити: у цій музиці немає страху, лише лагідне очікування.
Відкрити частину
Agnus Dei Агнче Божий Смиренне прохання, у якому ще чути тяжкість. Одна фраза звучить тричі: твердо на «Агнче Божий», тихо на «дай їм спокій». Щоразу гармонія трохи зсувається, ніби тягар потроху відпускає, і на третій раз світлішає.
Відкрити частину
Lux aeterna Світло вічне Повернення додому іншою людиною. Звучить та сама музика, що й на початку, але тепер зі словами про вічне світло і милість. Горе не зникло, проте слухач уже пройшов увесь шлях і чує в знайомій темі не безвихідь, а спокій.
Відкрити частинуВарто знати
Тема близька до фуги Генделя «And with his stripes» з «Месії».
Та сама музика повернеться наприкінці твору з іншими словами.
Оркестр у Kyrie дописували двоє учнів Моцарта: подвоєння голосів, імовірно, Франц Якоб Фрайштедтлер, а труби й литаври - Зюсмайр.
Фуги Баха й Генделя Моцарт вивчав у 1780-х у бібліотеці барона ван Світена, де щонеділі грали стару музику. Kyrie написано саме в цій традиції.
У темі «Kyrie» мелодія падає на зменшену септиму: широкий, незручний для голосу стрибок звучить як злам.