- Tuba mirum spargens sonum Сурма, що розсипає дивовижний звук Тромбон грає сам. У церковній традиції це голос із того світу, не інструмент жаху. Далі він веде діалог із басом.
- per sepulchra regionum, над могилами всіх країв,
- coget omnes ante thronum. збере всіх перед престолом.
- Mors stupebit et natura, Смерть заціпеніє і природа, Тенор. Голоси накладаються на секунду при передачі, і кожен наступний починає вище.
- cum resurget creatura, коли постане створіння,
- judicanti responsura. щоб відповідати Судді.
- Liber scriptus proferetur, Книгу написану принесуть,
- in quo totum continetur, у якій міститься все,
- unde mundus judicetur. за чим світ буде суджено.
- Judex ergo cum sedebit, Коли ж Суддя сяде, Альт.
- quidquid latet apparebit, усе сховане виявиться,
- nil inultum remanebit. ніщо не залишиться без відплати.
- Quid sum miser tunc dicturus? Що я, нещасний, тоді скажу? Сопрано. Перелом: «Що я, нещасний, скажу?» Досі текст був про світ, тепер про одну людину.
- Quem patronum rogaturus, Кого проситиму в захисники,
- cum vix justus sit securus? коли й праведний заледве в безпеці? Усі четверо разом.
Зараз співають
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто співає і грає цієї миті, а тут з'явиться текст. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Грає оркестр, без слів
Звучать
Рукопис: соло тромбона в Tuba mirum
Аркуш 70 робочої партитури, одна з найвідоміших сторінок рукопису. Моцарт підписав рядок «Trombone Solo» і виписав сам тромбон і бас, що співає «Tuba mirum spargens sonum».
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Назва частини в дужках над нотоносцями, які так і лишилися порожніми.
Тромбон сам, без супроводу, з позначкою «Andante». Мелодія йде по звуках акорду, а далі тромбон відповідає співакові.
Співак вступає з тією самою темою, що й тромбон. Текст підписано під нотами.
Супровід струнних обведено олівцем: його дописав не Моцарт. Сам Моцарт залишив на сторінці тромбон, голос і бас.
Нижній записаний рядок: органна й басова партія, яка тримає гармонію під соло.
Про частину
Соло тромбона без супроводу, потім чотири солісти по черзі: бас, тенор, альт, сопрано. Уперше в творі з'являється «я».
Тромбон грає сам, по звуках акорду, і бас відповідає йому тією ж темою. Далі слово по черзі переходить до тенора, альта й сопрано: голоси на мить накладаються, і кожен наступний звучить вище й тривожніше. На «Quid sum miser» уперше говорить «я», а наприкінці всі четверо співають разом, тихо й зібрано.
Requiem aeternam Спокій вічний Тиша перед молитвою, коли слова ще важкі. Моцарт починає не з плачу, а з повільної ходи: фаготи й басетгорни ступають, як процесія, а голоси входять один за одним, ніби люди по черзі підходять ближче. Горе тут стримане, і тому глибоке.
Відкрити частину
Kyrie eleison Господи, помилуй Прохання, яке не може зупинитися. Дві теми чіпляються одна за одну, і музика тече без передиху, як натовп, що кличе в один голос. Моцарт робить із «помилуй» не шепіт, а наполегливу вимогу, і лише в самому кінці вона ламається на склади.
Відкрити частину
Dies irae День гніву Раптовий жах, від якого не сховатися. Хор б'є словами разом, струнні тремтять, і немає жодної м'якої ноти. Моцарт показує не картину суду, а те, як цей день відчуває людина: різко, близько, без права на відповідь.
Відкрити частину
Tuba mirum Сурма Заклик, після якого все стихає. Тромбон звучить не грізно, а урочисто й самотньо, а голоси по черзі беруть слово, ніби кожен виходить наперед. Що вище піднімається лінія, то особистішим стає страх, аж поки не звучить просте питання: що я скажу?
Ви тут
Rex tremendae Царю страшної величі Трепет перед величчю, на яку не можна дивитися прямо. Важкий пунктирний ритм - це хода царя, і хор тричі вигукує його титул у тишу. Але в останніх тактах Моцарт знімає всю пишність: лишається тихе «спаси мене», сказане майже на видиху.
Відкрити частину
Recordare Згадай Спокійна розмова з тим, хто може простити. Голоси не змагаються, а переплітаються, як думки, які давно виношені. Моцарт тут не лякає і не плаче: це найдовша і найтепліша частина, де людина переконує, а не благає в паніці.
Відкрити частину
Confutatis Прокляті Два світи поруч: полум'я і світло. Чоловічі голоси кидаються вниз, у вогонь струнних, жіночі відповідають згори тихо, майже непорушно. А наприкінці все опускається, гармонія хитається, і лишається одне серце, розтерте на попіл, яке просить подбати про його кінець.
Відкрити частину
Lacrimosa Слізний день Сльози за іншого. Струнні схлипують, мелодія підіймається і зривається, ніби голос не витримує. Саме тут, на восьмому такті, рука Моцарта зупинилась, і все, що далі, - спроба учня договорити молитву вчителя.
Відкрити частину
Domine Jesu Господи Ісусе Христе Страх безодні і світло обіцянки в одній частині. Баси провалюються вглиб на словах про пекло, музика мчить геть від пащі лева, а потім квартет несподівано прояснюється. Фуга в кінці звучить як упертий спогад про давню обітницю: її дано, отже, вона має справдитися.
Відкрити частину
Hostias Жертви й молитви Тиха пам'ять про конкретних людей. Ритм гойдається м'яко, як у повільному танці, хор співає простими акордами, без жодного натиску. Це найлагідніше місце твору: тут не просять порятунку від суду, а приносять молитву за тих, кого згадують сьогодні.
Відкрити частину
Sanctus Свят Раптове світло і хвала. Після довгої темряви вперше звучать труби й литаври в ре мажорі, як навстіж відчинені двері. Зюсмайр пише радість коротку і прямолінійну, без сумніву й тіні.
Відкрити частину
Benedictus Благословен Тепло після блиску. Солісти співають спокійно й співуче, як вітання тому, хто приходить із миром. Зюсмайр дає слухачеві перепочити: у цій музиці немає страху, лише лагідне очікування.
Відкрити частину
Agnus Dei Агнче Божий Смиренне прохання, у якому ще чути тяжкість. Одна фраза звучить тричі: твердо на «Агнче Божий», тихо на «дай їм спокій». Щоразу гармонія трохи зсувається, ніби тягар потроху відпускає, і на третій раз світлішає.
Відкрити частину
Lux aeterna Світло вічне Повернення додому іншою людиною. Звучить та сама музика, що й на початку, але тепер зі словами про вічне світло і милість. Горе не зникло, проте слухач уже пройшов увесь шлях і чує в знайомій темі не безвихідь, а спокій.
Відкрити частинуВарто знати
У XVIII столітті тромбони звучали переважно в церкві та в сценах надприродного, як-от поява статуї Командора в «Дон Жуані». Для тодішнього слухача це голос іншого світу, а не жах.
Соло тромбона з Tuba mirum - одне з найвідоміших у репертуарі, його грають майже на кожному прослуховуванні оркестрових тромбоністів.
Солісти вступають знизу вгору: бас, тенор, альт, сопрано. Разом усі четверо співають лише в останніх рядках.
На «Quid sum miser», «що я, нещасний, скажу», у секвенції вперше звучить «я». Далі текст говорить уже не про світ, а про одну людину.