- Confutatis maledictis, Коли прокляті будуть посоромлені, Тенори й баси. Під ними рвані фігури струнних: полум'я.
- flammis acribus addictis, віддані лютому полум'ю,
- voca me cum benedictis. покликай мене з благословенними. Сопрано й альти, високо й тихо. Слухайте струнні: вогонь під ними не гасне.
- Oro supplex et acclinis, Молю, простертий і схилений, Різке сповільнення. Весь хор тихо й низько, гармонія хитається, тональність сповзає вбік. Найсміливіше гармонічне місце твору.
- cor contritum quasi cinis, серце розтерте, наче попіл,
- gere curam mei finis. подбай про мій кінець.
Зараз співають
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто співає і грає цієї миті, а тут з'явиться текст. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Грає оркестр, без слів
Звучать
Рукопис: перша сторінка Confutatis
Аркуш 83 робочої партитури. На одній сторінці видно обидва світи частини: полум'я першої скрипки вгорі й різкий вступ тенорів і басів унизу.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Безперервні швидкі фігури, які не стихають і під жіночими голосами. Цей рядок Моцарт записав сам.
Вказівки «col Primo» і «col Basso» (другі скрипки з першими, альти з басом), басетгорни, труби й литаври в рамці дописав Айблер, як і в Dies irae.
«Tutti»: чоловічі голоси вриваються з пунктиром на «Confutatis maledictis, flammis acribus addictis». Рядки сопрано й альтів над ними поки порожні.
Бас оркестру рухається рваними швидкими фігурами: вогонь унизу й угорі водночас.
Про частину
Два світи по черзі. Чоловічі голоси низько й різко: прокляті. Жіночі високо й тихо: благословенні. Вогонь у струнних не припиняється.
Тенори й баси вриваються різким пунктиром, а струнні під ними рвуть короткі фігури, як язики полум'я. Одразу відповідають сопрано й альти, тихо й протяжно: «voca me». Це чергування звучить двічі. Потім на «Oro supplex» усе сповільнюється: хор співає тихо, а гармонія крок за кроком сповзає вниз, у далекі тональності.
Requiem aeternam Спокій вічний Тиша перед молитвою, коли слова ще важкі. Моцарт починає не з плачу, а з повільної ходи: фаготи й басетгорни ступають, як процесія, а голоси входять один за одним, ніби люди по черзі підходять ближче. Горе тут стримане, і тому глибоке.
Відкрити частину
Kyrie eleison Господи, помилуй Прохання, яке не може зупинитися. Дві теми чіпляються одна за одну, і музика тече без передиху, як натовп, що кличе в один голос. Моцарт робить із «помилуй» не шепіт, а наполегливу вимогу, і лише в самому кінці вона ламається на склади.
Відкрити частину
Dies irae День гніву Раптовий жах, від якого не сховатися. Хор б'є словами разом, струнні тремтять, і немає жодної м'якої ноти. Моцарт показує не картину суду, а те, як цей день відчуває людина: різко, близько, без права на відповідь.
Відкрити частину
Tuba mirum Сурма Заклик, після якого все стихає. Тромбон звучить не грізно, а урочисто й самотньо, а голоси по черзі беруть слово, ніби кожен виходить наперед. Що вище піднімається лінія, то особистішим стає страх, аж поки не звучить просте питання: що я скажу?
Відкрити частину
Rex tremendae Царю страшної величі Трепет перед величчю, на яку не можна дивитися прямо. Важкий пунктирний ритм - це хода царя, і хор тричі вигукує його титул у тишу. Але в останніх тактах Моцарт знімає всю пишність: лишається тихе «спаси мене», сказане майже на видиху.
Відкрити частину
Recordare Згадай Спокійна розмова з тим, хто може простити. Голоси не змагаються, а переплітаються, як думки, які давно виношені. Моцарт тут не лякає і не плаче: це найдовша і найтепліша частина, де людина переконує, а не благає в паніці.
Відкрити частину
Confutatis Прокляті Два світи поруч: полум'я і світло. Чоловічі голоси кидаються вниз, у вогонь струнних, жіночі відповідають згори тихо, майже непорушно. А наприкінці все опускається, гармонія хитається, і лишається одне серце, розтерте на попіл, яке просить подбати про його кінець.
Ви тут
Lacrimosa Слізний день Сльози за іншого. Струнні схлипують, мелодія підіймається і зривається, ніби голос не витримує. Саме тут, на восьмому такті, рука Моцарта зупинилась, і все, що далі, - спроба учня договорити молитву вчителя.
Відкрити частину
Domine Jesu Господи Ісусе Христе Страх безодні і світло обіцянки в одній частині. Баси провалюються вглиб на словах про пекло, музика мчить геть від пащі лева, а потім квартет несподівано прояснюється. Фуга в кінці звучить як упертий спогад про давню обітницю: її дано, отже, вона має справдитися.
Відкрити частину
Hostias Жертви й молитви Тиха пам'ять про конкретних людей. Ритм гойдається м'яко, як у повільному танці, хор співає простими акордами, без жодного натиску. Це найлагідніше місце твору: тут не просять порятунку від суду, а приносять молитву за тих, кого згадують сьогодні.
Відкрити частину
Sanctus Свят Раптове світло і хвала. Після довгої темряви вперше звучать труби й литаври в ре мажорі, як навстіж відчинені двері. Зюсмайр пише радість коротку і прямолінійну, без сумніву й тіні.
Відкрити частину
Benedictus Благословен Тепло після блиску. Солісти співають спокійно й співуче, як вітання тому, хто приходить із миром. Зюсмайр дає слухачеві перепочити: у цій музиці немає страху, лише лагідне очікування.
Відкрити частину
Agnus Dei Агнче Божий Смиренне прохання, у якому ще чути тяжкість. Одна фраза звучить тричі: твердо на «Агнче Божий», тихо на «дай їм спокій». Щоразу гармонія трохи зсувається, ніби тягар потроху відпускає, і на третій раз світлішає.
Відкрити частину
Lux aeterna Світло вічне Повернення додому іншою людиною. Звучить та сама музика, що й на початку, але тепер зі словами про вічне світло і милість. Горе не зникло, проте слухач уже пройшов увесь шлях і чує в знайомій темі не безвихідь, а спокій.
Відкрити частинуВарто знати
«Cinis» (попіл) перегукується з «favilla» з Dies irae. Тоді попелом ставав світ, тепер серце однієї людини.
Спуск на «Oro supplex» проходить через кілька тональностей за лічені такти. Це одне з найсміливіших гармонічних місць у всій музиці Моцарта.
Хор ділиться навпіл: тенори й баси співають гучно, а сопрано й альтам у партитурі позначено sotto voce, «впівголоса».
Прокляті й благословенні звучать не по черзі в різних частинах, а впритул, через кілька тактів. Суд і милосердя стоять поруч.