Дорога з Варшави

Концерт готовий у серпні, і у вересні його пробують удома, в помешканні родини Шопенів на Краківському передмісті. 22 вересня туди приходить оркестр, за словами Шопена, «окрім труб і литавр», а слухати запрошено «увесь добрий музичний світ» Варшави.

Шопен уперше грає концерт перед публікою. Його найближчого друга Титуса Войцеховського, якому він від весни описував цю музику в листах, серед них немає, тож наступного ранку Шопен пише йому звіт про вечір. Більше на батьківщині він не виступатиме.

Шопен вирушає в концертну подорож, яку відкладав від весни. Проводжають його на Волі, тодішній заставі за містом. За три дні в Каліші до нього приєднується Титус, і далі вони їдуть разом: Вроцлав, Дрезден, Прага, Відень.

У Відні друзі дізнаються, що у Варшаві почалося повстання. Титус повертається до Польщі й відраджує Шопена їхати з ним. Шопен лишається сам і тієї зими не дає у Відні жодного концерту; мі-мінорний він грає тут аж 11 червня 1831 року.

Тут Шопена застає звістка, що 8 вересня Варшава впала. Зі Штутґарта він їде до Парижа.

Перший концерт Шопена в Парижі; влаштувати його допоміг Фрідріх Калькбреннер, тоді найславетніший піаніст міста. Шопен грає один зі своїх двох концертів, а який саме - джерела не згодні: сам він у грудні називав фа-мінорний, учасник вечора Фердинанд Гіллер згадував мі-мінорний. Навіть день відомий неточно: 25 або 26 лютого.

У червні ноти концерту друкує паризький видавець Моріс Шлезінґер, у вересні - лейпцизький видавець Кістнер. У Парижі ноти з партіями оркестру коштують 24 франки, сама партія фортепіано - 12. На лейпцизькому титулі є рядок: «виконаний автором на його концертах у Парижі».

Останнє відоме нам виконання концерту самим Шопеном перед публікою. Усі відомі виконання є на мапі концертів.

Тепер концерт грають учні Шопена, а він акомпанує їм на другому фортепіано. Про одного з них, Карла Фільча, Шопен каже, що хлопець грає цей концерт краще за нього самого.

Шопен помер 17 жовтня. На похороні звучить Реквієм Моцарта: тодішня музична газета писала, що такою була його воля. Цей твір він знав близько й мав власну малу партитуру. На органі грає Лефебюр-Велі, органіст церкви й учень Калькбреннера, - той самий, хто студентом виконав мі-мінорний концерт на своєму дипломі.

Людвіка, сестра Шопена, привозить до Варшави його серце. Воно й сьогодні зберігається в колоні костелу Святого Хреста. Сам Шопен після 2 листопада 1830 року до Польщі не повертався.

Цього вечора зроблено запис, який ми слухаємо на сайті (відео концерту є на каналі піаніста). Піаніст Хаято Суміно грає концерт наживо з Національним симфонічним оркестром Польського радіо, що приїхав із Катовіце; диригує Марін Олсоп. Почати можна з першої частини.

Фінал Конкурсу імені Шопена: одинадцять піаністів, кожен грає з оркестром один із двох його концертів. Цього року до концерту вперше додали ще один обов'язковий твір, Полонез-фантазію. Директор Інституту Шопена Артур Шкленер пояснив: обидва концерти написано рано, і в них чути лише «блискучий» стиль. Так ця музика знову звучить у місті, де її написано.