Партитура 1880 року: перша сторінка
Так виглядає початок концерту в нотах: кожен інструмент оркестру має свій рядок, і всі рядки читаються одночасно, згори донизу. Це сторінка з повного видання творів Шопена, яке вийшло в Лейпцигу 1880 року. Подивіться на рядок рояля посередині: він порожній.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Про частину
Перша частина найдовша: близько двадцяти хвилин, половина всього концерту. Майже чотири хвилини оркестр грає сам - показує нам усі мелодії, а рояль чекає. Коли рояль нарешті вступає, це чути одразу: кілька гучних акордів суворої мелодії - і стрімкий біг угору, аж до найвищих клавіш.
У цій частині три основні мотиви (мелодії), і оркестр показує їх один за одним. Перший - суворий і рішучий: з нього починається концерт. Другий - тихий і сумний, його ведуть скрипки.
Третій приходить після довгого вагання й звучить світло, хоч в основі його та сама нота, що й у першого: ніби за вікном той самий краєвид, тільки з-за хмар вийшло сонце. Потім усі три мотиви грає рояль.
Прислухайтеся до третього, світлого мотиву. Наприкінці частини рояль грає його ще раз - ту саму мелодію, але на вищих клавішах, ніж уперше. Дослідник Джон Рінк вважає, що саме до цього місця Шопен вів усю частину.
Почуйте це
Місця, які варто почути окремо
0:00 – 0:40
Сувора мелодія
Оркестр починає одразу голосно й рішуче, весь разом. Це перша мелодія концерту - запам'ятайте її: до неї ми ще повернемося.
Варто знати
Рояль мовчить перші 138 тактів - у нашому записі майже чотири хвилини. Через це піаністи XIX століття часто скорочували вступ оркестру.
За правилами тієї доби друга мелодія мала б звучати в соль мажорі, а Шопен лишив її на тій самій ноті мі, лише в мажорі. Критики сто років називали це помилкою, а сьогодні дослідники вважають задумом.
Першу частину Шопен закінчив навесні 1830 року. Його вчитель Йозеф Ельснер, композитор і директор варшавської консерваторії, порадив спершу зіграти концерт удома з квартетом, а вже потім з оркестром.
На прем'єрі 11 жовтня 1830 року концерт розірвали надвоє: після першої частини співачка Анна Волкув виконала арію, і лише потім прозвучали Романс і фінал.
«Першим» цей концерт став лише за друком. Сам Шопен називав його «мій другий»: фа-мінорний він написав і зіграв раніше, у березні 1830 року, але надрукував аж 1836-го. Мі-мінорний вийшов 1833 року й отримав менший номер.
Ноти для оркестру на прем'єрі були повні помилок. Диригент Карло Соліва, професор співу варшавської консерваторії, забрав їх додому, переглянув і виправив. Шопен потім писав: якби не Соліва, «не знаю, як би вчора було».
Того вечора Шопен грав на фортепіано віденського майстра Штрайхера. «Фортепіано, здається, дуже сподобалося», - написав він другові наступного ранку.
Концерт присвячено Фрідріхові Калькбреннеру, найславетнішому тоді піаністові Парижа. Почувши цю музику, той запропонував Шопенові три роки вчитися в нього. Шопен відмовився, але вони лишилися в добрих стосунках: Калькбреннер написав варіації на його мазурку, а Шопен у відповідь поставив його ім'я на концерті.
Німецьке видання 1833 року продавали у трьох видах: з оркестром, зі струнним квінтетом або саму партію фортепіано. Партитури тоді не друкували зовсім, а рукописної партитури рукою Шопена не збереглося.
Розмова
Що почули ви
Поділіться враженнями від почутого, емоціями або просто думками вголос.
Це потрібно лише для підпису під коментарем. Пошту ми не показуємо нікому.
Тут поки тихо. Ваша думка буде першою.
