Моцарт · 1791
Реквієм
Молитва за тих, кого вже не повернути. Останній твір Моцарта: він не встиг його закінчити, і це зробив його учень.
Відкрити твір
Антоніо Вівальді · Le quattro stagioni · 1725
Проживімо рік разом.
Від перших квітів, що пробиваються крізь сніг, до збору врожаю й надії, що після важкої зими знову прийде весна.
Зустріти ВеснуВесна · Allegro · 3–3.5 хв
Сонети й підказки · наживо
Що варто знати
До кожної пори року Вівальді додав сонет і надрукував його рядки просто в нотах. Так ми дізнаємося, як звучить зозуля і як гавкає собака, де звук грому розриває небо, а де люди просто сплять чи сидять біля вогнища у холодний зимовий день.
Не пейзаж, а життєва історія
За кожною частиною стоїть або природна стихія, або настрої людей: гроза розтинає небо, розганяючи та лякаючи птахів, селяни святкують збір урожаю чи ховаються вдома біля вогню в морозну зиму.
Один скрипаль і оркестр
Соліст-скрипаль майже завжди когось імітує: чи це птах, чи звір, що тікає від мисливців, чи навіть людина, що замерзла в хуртовину. Оркестр - це події чи стихії навколо: спека, вітер, гроза.
Три частини в кожному концерті
Швидка, повільна, швидка. Повільні частини - найтихіші й найкоротші: вони імітують сон пастуха чи людей, що позасинали після бурхливого святкування, і навіть вечір біля вогню.
Життєвий цикл
Про цей твір
Музика, яка навколо нас
«Пори року» - чотири концерти для скрипки з оркестром. Вівальді видав їх 1725 року в Амстердамі, і до кожного концерту надрукував сонет: чотирнадцять рядків про весну, літо, осінь чи зиму. Хто написав сонети, невідомо; найімовірніше, сам маестро.
Рядки сонета опубліковано не окремо, а безпосередньо в нотах: кожен позначено літерою, і та сама літера стоїть над відповідними тактами. Собака у Весні - це альти, які гавкають «весь час дуже голосно», так і написано в партії. Дощ у Зимі - скрипки, що щипають струни пальцями. Ми продемонструємо вам, де саме ці рядки і як вони звучать.
Запис зроблено наживо: Джон Гаррісон, скрипка, з камерним оркестром Університету штату Вічита, 2000 рік. Виконавці відкрили його для всіх (CC BY-SA), тож слухати можна просто тут.
Питання
Не соромтеся спитати
Це один твір чи чотири?
Чому Літо таке тривожне?
Бо у Вівальді літо - не відпочинок. Сонет розповідає про селянина: спека забирає сили, а буря з градом може за годину знищити врожай. У першій частині цієї бурі бояться, у другій чути грім удалині, а в третій небо розривається несамовитою грозою.
Де в Літі зозуля? Я її не чую
Вона схована. Ми чекаємо на «ку-ку», а соліст грає суцільний потік швидких нот, і майже всі вони - одна й та сама висока нота. Зозуля - дві нижчі ноти, які виринають із цього потоку двічі на такт. Послухайте уривок і стежте за нижніми нотами.
Хто написав сонети?
Невідомо. У друці 1725 року над кожним сонетом стоїть лише назва концерту й ім'я Вівальді, а в передмові він пише, що додав до концертів сонети й докладні пояснення. Найчастіше припускають, що вірші написав він сам: вони діляться на частини точно так, як музика. Дослідник Пол Еверетт, автор книжки про ці концерти, додає: вірші незграбні, аматорські, і саме тому схоже, що їх писав не поет, а композитор.
Чому виконання звучать так по-різному?
Бо в нотах 1725 року багато чого не написано. П'ять партій можуть грати шестеро музикантів, а може великий оркестр. Скрипки бувають сучасні й старовинні. В останніх звук, як правило, сухіший і гостріший. Супровід до найнижчого голосу грає клавесин, орган або лютня - це вирішують виконавці. Перший запис, 1942 року, тривав сорок чотири хвилини; за п'ять років інші музиканти зіграли те саме за тридцять сім із половиною.
Десь я це вже чув?
Фінал Літа звучить у фільмі «Портрет дівчини у вогні» (2019): героїня вперше в житті чує гру оркестру саме в цьому творі. Початок Зими - у фільмі «Джон Вік 3» (2019). Американський серіал «The Four Seasons» (2025) поділено на чотири пори року, і кожну супроводжує свій концерт. «Весну» роками вмикали тим, хто чекав на телефонній лінії. А якщо ви знаєте цю музику в повільнішому, сучасному звучанні, це, найімовірніше, «Recomposed» композитора Макса Ріхтера (2012): він узяв приблизно чверть нот Вівальді й написав із них новий твір.
Чи можна все-таки аплодувати під час концерту?
Ну нарешті. Цього разу можна. Зазвичай це роблять після кожного концерту (весни, літа, осені і зими). Між частинами однієї пори року музиканти роблять коротку паузу і продовжують далі без оплесків.
Чи правда, що цю музику забули на двісті років?
Так, майже правда. За життя Вівальді «Пори року» були його найвідомішим твором: у Парижі «Весну» грали з 1728 року і ще в 1750-х. Потім мода змінилася, і в дев'ятнадцятому столітті про Вівальді згадували хіба як про автора концертів, які переклав для органа й клавесина Бах. Самі ноти при цьому не зникали: примірники, надруковані 1725 року, лежали в бібліотеках. Повертатися ця музика почала в 1920-х, а перший запис зробили 1942 року в Римі.
Що слухати далі?
«Пори року» - перші чотири концерти збірки з дванадцяти. У ній є ще «Буря на морі» й «Полювання»; вони написані в такому самому стилі, що й буря в Літі і полювання в Осені. Повільна частина Осені ще раз звучить у концерті Вівальді «Ніч», де вона називається «Сон». А якщо вам подобається, що музика розповідає історію без слів, - на початку наступного століття так писали Гайдн в ораторії «Пори року» і Бетховен у «Пасторальній» симфонії.