Весна III: текст і переклад
Сонет із друку 1725 року, рядок за рядком, з перекладом. Літери - ті самі, що стоять над нотами.
- Di pastoral Zampogna al suon festante Danzan Ninfe e Pastor nel tetto amato Di primavera all’apparir brillante.Під святковий звук пастушої волинки танцюють німфи й пастухи під рідним небом, коли весна з'являється в усьому блиску.Довгі ноти віолончелей і альтів - гудіння волинки; соліст - мелодія танцю.У нотах над цими тактами: «Danza pastorale»
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто грає цієї миті, а тут з'явиться рядок сонета. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Ноти 1725 року: «Весна», третя частина
Початок танцю в зошиті соліста. Над першим нотним рядком - і назва частини, і рядки сонета.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Титульний аркуш збірки, 1725
«Пори року» вийшли не окремо, а як перші чотири концерти збірки з дванадцяти. Це титул її першої книги, надрукованої в Амстердамі. Аркуш стосується всієї збірки, а не лише цієї частини.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Гравюра «Весна»: пастух із волинкою
Аркуш із серії «Чотири пори року», виданої у Венеції не раніше 1739 року, тобто щонайменше через чотирнадцять років після нот Вівальді. Малюнок зробив венеційський художник Якопо Аміґоні. Весну він показав так само, як сонет: пастух грає на волинці. Це не сторінка нот, а те, як ту саму тему бачили в тому самому місті.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Джузеппе Цаїс, «Пейзаж зі струмком і селянами, що танцюють»
Джузеппе Цаїс писав у Венеції сільські краєвиди. Він народився 1709 року, тож картина пізніша за «Пори року», але на ній те саме, чим закінчується «Весна»: під ясним небом танцюють. У сонеті це «німфи й пастухи», у Цаїса - селяни біля річки.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
_Landscape_with_a_Stream_and_Peasants_Dansing_by_Giuseppe_Zais_-_Gallerie_Accademia.jpg){kind=link}
Про частину
Сільський танець під волинку. Справжньої волинки в оркестрі немає: її гудіння грають віолончелі й альти.
Музика рухається трійками, тому гойдається, як у танці. Соліст кілька разів виходить наперед, і щоразу оркестр повертає спільну мелодію. Перед кінцем музика ненадовго темнішає, а тоді танець повертається.
Почуйте це
Місце, яке варто почути окремо
0:02 – 0:13
Волинка без волинки
у нотах Danza pastorale
Віолончелі тягнуть одну ноту, альти - другу, і так кілька тактів без зміни. Так гуде волинка: одна її трубка весь час тримає той самий звук, поки на іншій грають мелодію.
Варто знати
1739 року паризький музикант Ніколя Шедевіль переробив «Весну» для мюзета - французької волинки, якої він навчав доньок короля. Гудіння, яке у Вівальді зображають струнні, там грала сама волинка.
Волинку в сонеті названо «zampogna». Так називають інструмент пастухів із півдня Італії. На півночі, де жив Вівальді, волинка мала інші назви, найчастіше - «piva». Тож яку саме волинку мав на думці автор сонета, невідомо.
Так у той час писали всю музику про пастухів: унизу довгі ноти, як у волинки, над ними мелодія, що гойдається трійками. Так само звучать пастухи в Різдвяному концерті італійця Арканджело Кореллі й у «Месії» Генделя. Слухач 1725 року впізнавав цей знак одразу.
Пізніше гудіння волинки переходить до соліста: він грає його сам і при цьому не кидає танцю. На цей час одна скрипка заміняє всю волинку - і трубку, що гуде, і трубку з мелодією.
Збірка, до якої входять «Пори року», коштувала 12 гульденів - більше, ніж будь-яке інше друковане видання Вівальді. Її титульний аркуш стоїть у вкладці «Ілюстрації».
Розмова
Що почули ви
Поділіться враженнями від почутого, емоціями або просто думками вголос.
Це потрібно лише для підпису під коментарем. Пошту ми не показуємо нікому.
Тут поки тихо. Ваша думка буде першою.