Весна II: текст і переклад
Сонет із друку 1725 року, рядок за рядком, з перекладом. Літери - ті самі, що стоять над нотами.
- E quindi sul fiorito ameno prato Al caro mormorio di fronde e piante Dorme ’l Caprar col fido can’ à lato.І ось на квітучому привітному лузі, під милий шелест листя й гілок, спить козопас, а вірний собака - поруч.Соліст - сплячий пастух, скрипки - листя, альти - собака: дві ноти в кожному такті, коротка й довга.У нотах над цими тактами: «Il Capraro che dorme · Il cane che grida»
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто грає цієї миті, а тут з'явиться рядок сонета. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Ноти 1725 року: «Весна», друга частина
Уся повільна частина в зошиті соліста - три нотні рядки внизу сторінки. Рядки сонета вписано між ними.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Зошит альта: «Собака, що гавкає»
Та сама частина в зошиті альта - інструмента, схожого на скрипку, але більшого й нижчого. Тут над нотами стоїть те, чого немає в сонеті.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Про частину
Від першого такту до останнього звучать три речі: пастух спить, листя шелестить, собака гавкає.
Подій тут немає: це нерухома картина з трьох шарів. Найнижчий голос у ній - альти, бо віолончелі й клавесин мовчать усю частину. Тому звук такий легкий.
Почуйте це
Місце, яке варто почути окремо
0:01 – 0:23
Три шари водночас
у нотах Il capraro che dorme · Mormorio di frondi e piante · Il cane che grida
Скрипки дуже тихо гойдаються на двох нотах - шелест листя. Соліст веде довгу спокійну мелодію - пастух спить. Альти в кожному такті беруть дві ноти, коротку й довгу, - собака: гав-гав.
Те саме в іншій порі року
Той самий супровід у Літі
Такий самий тихий уривчастий супровід скрипок є в повільній частині Літа. Тут це листя, під яке добре спиться. Там - мухи, які спати не дають.
Варто знати
У сонеті собака не гавкає: там сказано лише «спить козопас, а вірний собака - поруч». Гавкати йому велять ноти альтів 1725 року. Над ними написано «собака, який гавкає» і вказівку: грати «завжди дуже голосно й рвучко». Скрипкам, навпаки, велено грати «завжди дуже тихо».
У багатьох записах собаку ледве чути: альтисти грають м'яко, щоб не заважати мелодії. В інших він гавкає так, як написано, - різко й поверх усього. Послухайте, який він у нашому записі. Мартін Перлман, керівник американського оркестру Boston Baroque, зауважив: як пастух спить під таке гавкання, ніде не пояснено.
У кожній із чотирьох пір року повільна частина - про сон. Тут пастух спить спокійно. У Літі селянин заснути не може, в Осені сплять усі, хто був на святі, у Зимі люди відпочивають біля вогню.
За часів Вівальді соліст у повільній музиці додавав до написаної мелодії власні прикраси, і слухачі на це чекали. У «Порах року» так роблять рідко. Диригент Мартін Перлман припускає, що причина проста: кожна нота тут надто знайома. А дослідник Майкл Талбот, який усе життя вивчає Вівальді, застерігає: за густими прикрасами не було б чути шелесту листя.
Розмова
Що почули ви
Поділіться враженнями від почутого, емоціями або просто думками вголос.
Це потрібно лише для підпису під коментарем. Пошту ми не показуємо нікому.
Тут поки тихо. Ваша думка буде першою.