Зима II: текст і переклад
Сонет із друку 1725 року, рядок за рядком, з перекладом. Літери - ті самі, що стоять над нотами.
- Passar al foco i dì quieti e contenti Mentre la pioggia fuor bagna ben centoпроводити біля вогню тихі й погідні дні, поки дощ за дверима поливає добру сотню людей;Соліст - мелодія біля вогню; скрипки щипком - дощ за вікном; альт - довгі тихі ноти, віолончель рівно відбиває крок.У нотах над цими тактами: «La Pioggia»
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто грає цієї миті, а тут з'явиться рядок сонета. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Ноти 1725 року: «Зима», друга частина
Уся повільна частина в зошиті соліста - три з половиною рядки. Це мелодія біля вогню; дощ грають інші скрипки, і його видно в їхньому зошиті нижче.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Зошит перших скрипок: дощ
Та сама частина в зошиті перших скрипок. Соліст грає мелодію біля вогню, а дощ записано тут.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Карикатура на Вівальді, 1723
Малюнок пером, зроблений у Римі за два роки до виходу «Пір року». Автор - П'єр Леоне Ґецці, римський художник, який малював карикатури на відомих людей. Малюнок стосується самого композитора, а не цієї частини.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
_Rom,_Bibl_Vat_-_Codici_Ottoboniani_latini_3114,_fol26.jpg){kind=link}
Гравюра «Зима»: біля вогню
Останній аркуш венеційської серії «Чотири пори року» за малюнками Якопо Аміґоні (видано не раніше 1739 року). Зима тут та сама, що в цій частині концерту: грітися біля вогню, поки довкола негода.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Про частину
Одна з найвідоміших мелодій Вівальді: тепло біля вогню, поки надворі дощ.
Після різкого холоду першої частини тут одразу тепло: ми ніби зайшли в дім і зачинили двері. Чотири шари звучать разом: мелодія соліста, дощ у скрипок, довгі тихі ноти альта й рівний крок віолончелі.
Почуйте це
Місце, яке варто почути окремо
0:01 – 0:23
Дощ і вогонь
у нотах La pioggia
Скрипалі не ведуть смичком, а щипають струни пальцями: кожну краплю чути окремо. Над цим соліст грає довгу спокійну мелодію - тепло біля вогню.
Варто знати
На цю частину припадає два рядки сонета: проводити дні біля вогню, «поки дощ надворі мочить добру сотню людей». Затишок цієї музики - затишок того, хто встиг сховатися. Дослідник Пол Еверетт, автор книжки про ці концерти, чує в ній ще й самовдоволення людини, якій тепло.
Дощ у нотах 1725 року позначено «forte» - голосно. Це злива, а не мжичка. Так само, щипком, Вівальді зобразив дощ в опері «Джустино»: там під такі краплі співають про «дощ сліз».
У друці 1725 року була ще одна партія - швидка віолончель соло на окремому вкладному аркуші. У більшості примірників той аркуш загубився, тому в одних записах швидку віолончель чути, а в інших ні.
Який інструмент грає акорди разом із віолончеллю - клавесин, орган чи лютня, - виконавці вирішують самі. Скрипалька Рейчел Поджер розповідала, як її ансамбль перебирав варіанти: орган тягнув довгі ноти, лютня перебирала струни, пробували й клавесин, і навіть одну руку на клавесині, а другу на органі - «це було дуже смішно».
Цей задум - мелодія над краплями - Вівальді повторив у невеликому концерті для блокфлейти, скрипки й фагота. Але там шарів менше, і такої глибини, як тут, немає.
Розмова
Що почули ви
Поділіться враженнями від почутого, емоціями або просто думками вголос.
Це потрібно лише для підпису під коментарем. Пошту ми не показуємо нікому.
Тут поки тихо. Ваша думка буде першою.