Зима III: текст і переклад
Сонет із друку 1725 року, рядок за рядком, з перекладом. Літери - ті самі, що стоять над нотами.
- Caminar sopra ’l giaccio, e à passo lentoіти по льоду повільним кроком,Соліст майже сам, під ним одна довга нота віолончелей - обережні кроки по льоду.У нотах над цими тактами: «Caminar sopra il Giaccio»
- Per timor di cader girsene intenti;зосереджено, зі страху впасти;Грають усі, крім віолончелей і клавесина: ще обережніше, зі страху впасти.У нотах над цими тактами: «Caminar piano, e con timore»
- Gir forte sdruzziolar, cader à terraпіти швидше, послизнутися, впасти на землю,Швидше - і різкий обрив: послизнувся, упав.У нотах над цими тактами: «Andare forte, sdruzziolar, cader à terra»
- Di nuovo ir sopra ’l giaccio e correr forteзнову вийти на лід і бігти щодуху,Швидкі пробіжки соліста - знову на лід і бігти.У нотах над цими тактами: «Correr forte»
- Sin ch’il giaccio si rompe, e si disserra;доки лід не тріскає й не розходиться;Удар, пауза, короткий стрімкий рух - лід тріскає.
- Sentir uscir dalle ferrate porteчути, як крізь закуті залізом ворота вириваютьсяПовільно й тепло - сирокко, теплий південний вітер.У нотах над цими тактами: «Il Vento Sirocco»
- Sirocco, Borea, e tutti i Venti in guerra Quest’è ’l verno, mà tal, che gioja apporte.сирокко, Борей і всі вітри у війні. Ось така зима, але й вона приносить радість.Увесь оркестр найшвидшими нотами - усі вітри разом.У нотах над цими тактами: «Il Vento Borea, e tutti li Venti»
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто грає цієї миті, а тут з'явиться рядок сонета. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Ноти 1725 року: по льоду
Початок третьої частини «Зими». На пів сторінки - чотири літери: майже над кожним рядком нот написано, що робить людина на льоду.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Ноти 1725 року: кінець «Зими»
Остання сторінка «Пір року» в зошиті соліста.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Замерзла лагуна, близько 1709 року
Фрагмент картини, автор якої невідомий. У січні 1709 року лагуна біля венеційської набережної Фондаменте Нове замерзла, і люди вийшли на лід. Вівальді тоді було тридцять. На картині відбувається те саме, що в сонеті: ідуть обережно, ковзають, падають, біжать далі.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Про частину
Найбільше подій в одній частині: іти по льоду, послизнутися, впасти, бігти далі, почути, як лід тріскає. Потім віє теплий вітер, а за ним зриваються всі вітри разом.
Сонет закінчується словами: «Ось така зима, але й вона приносить радість». Музика закінчується бурею. Радість тут не в погоді, а в людині, яка виходить на лід, падає, встає і біжить далі.
Почуйте це
Місця, які варто почути окремо
0:01 – 0:13
По льоду
у нотах Caminar sopra il giaccio
Соліст майже сам. Він раз у раз повторює ту саму плавну фігуру з шести нот, а віолончелі під ним тримають одну ноту двадцять тактів.
Те саме в іншій порі року
Сирокко - це спека Літа
Теплий вітер Вівальді позначив тією самою млявою музикою, якою починалося Літо.
Те саме в іншій порі року
Буря Літа й вітри Зими
Останні такти написано тими самими найшвидшими нотами, що й буря в Літі. Там вона нищила врожай.
Варто знати
Венеційська лагуна справді замерзала. У ніч на 6 січня 1709 року вдарив мороз, крига вкрила всю лагуну, і люди ходили по ній пішки. Вівальді було тридцять. Збереглася картина тієї зими: на ній перехожі ковзають і падають; її фрагмент є у вкладці «Ілюстрації». Чи згадував Вівальді саме її, ми не знаємо: лагуна замерзала й пізніше.
Сирокко й Борей - два головні вітри Венеції. Сирокко теплий і вологий, дме з південного сходу; взимку він приносить відлигу й дощ. Борей холодний і сухий, дме з північного сходу.
Сонет каже лише «йти» й «бігти» по льоду. Проте дослідник Пол Еверетт, автор книжки про ці концерти, чує тут катання на ковзанах і вважає цей вибір блискучим: ковзани, на його думку, означають свободу людей, які не бояться ризикнути.
У перших трьох порах року діють пастухи, селяни й мисливці. У «Зимі» їх немає: люди мерзнуть надворі, сидять біля вогню, ходять по льоду. Пол Еверетт вважає «Зиму» найбільш міською з чотирьох.
1761 року, через двадцять років після смерті Вівальді, венеційський драматург Карло Ґольдоні згадав його як скрипаля, славного своїми творами, «особливо тими, що звуться "Чотири пори року"». У рідному місті з усієї музики Вівальді найкраще пам'ятали саме цю.
Розмова
Що почули ви
Поділіться враженнями від почутого, емоціями або просто думками вголос.
Це потрібно лише для підпису під коментарем. Пошту ми не показуємо нікому.
Тут поки тихо. Ваша думка буде першою.
