Осінь II: текст і переклад
Сонет із друку 1725 року, рядок за рядком, з перекладом. Літери - ті самі, що стоять над нотами.
- Fà ch’ogn’uno tralasci e balli e canti L’aria che temperata dà piacere, E la Staggion ch’invita tanti e tanti D’un dolcissimo Sonno al bel godere.Кожен кидає й танці, і пісні: повітря, лагідне й приємне, і сама пора кличуть усіх до солодкого сну.Оркестр із сурдинами - тихі акорди; клавесин перебирає їх нота за нотою. Соліст грає разом із першими скрипками.У нотах над цими тактами: «Ubriachi dormienti · Il Cembalo arpeggio»
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто грає цієї миті, а тут з'явиться рядок сонета. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Ноти 1725 року: «Осінь», друга частина
Повільна частина в зошиті соліста - два з половиною рядки довгих нот. Одразу за нею, на тому самому рядку, починається полювання. Клавесин видно в зошиті баса нижче.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Зошит баса: клавесин
Та сама частина в зошиті «Organo e Violoncello». З нього грали віолончелі й той, хто сидів за клавішним інструментом. Тут стоїть вказівка, якої немає в жодному іншому зошиті.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Портрет Вівальді, 1725
Гравюра того самого року, що й перше видання «Пір року». У примірнику Національної бібліотеки Франції вона стоїть на початку збірки. Портрет стосується всього твору, а не лише цієї частини.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
,_RP-P-2016-1496-1.jpg){kind=link}
Про частину
Свято скінчилося, усі сплять. Оркестр тихо тягне акорди, тобто кілька нот одночасно, а клавесин перебирає їх нота за нотою. Окремої партії в соліста тут немає: він грає разом із першими скрипками.
Усі струнні грають із сурдинами - маленькими затискачами на підставці, що глушать звук. Мелодії немає, і майже нічого не рухається. Але спокійною цю музику назвати важко: акорди раз у раз приходять не туди, куди чекаєш.
Почуйте це
Місце, яке варто почути окремо
0:01 – 0:21
Сплячі
у нотах Ubriachi dormienti
Оркестр тихо тягне акорди, які повільно змінюють один одного. Рухається лише клавесин: він перебирає кожен акорд нота за нотою.
Варто знати
Сонет говорить про «найсолодший сон». Дослідник Пол Еверетт, автор книжки про ці концерти, чує в музиці інше: плутані сни п'яних, а не відпочинок.
Цю музику Вівальді вжив ще раз - у концерті «Ніч», у частині, що називається «Сон». А схожу дав в'язневі в опері «Тит Манлій» (1719), який співає: «Сне, якщо ти сон, а не жах». Спокійний сон у нього звучав би інакше.
Канадський скрипаль Джеймс Енес каже, що «Пори року» ми знаємо надто добре й тому не помічаємо, скільки в них несподіваного. Його приклад - саме ця частина: концерт для скрипки, у якому соліст зовсім не має власної партії.
Для клавесина в нотах 1725 року лише три слова: «Il cembalo arpeggio» - грати акорди розкладено, нота за нотою. Які саме ноти, не написано. Тому в кожному записі клавесин тут інший. Дослідник Майкл Талбот, який усе життя вивчає Вівальді, зауважив, що двох однакових виконань цього місця не буває.
Скрипаль Петер Спісскі, який досліджував ці концерти, чує в переборах клавесина важке дихання сплячих. Іншої ознаки життя, каже він, у цій музиці немає.
Розмова
Що почули ви
Поділіться враженнями від почутого, емоціями або просто думками вголос.
Це потрібно лише для підпису під коментарем. Пошту ми не показуємо нікому.
Тут поки тихо. Ваша думка буде першою.