- Hostias et preces tibi, Domine, Жертви й молитви Тобі, Господи, Хор простими акордами, майже без прикрас. Ритм, схожий на сарабанду.
- laudis offerimus. хвалебні приносимо.
- Tu suscipe pro animabus illis, Прийми їх за ті душі,
- quarum hodie memoriam facimus. про які ми сьогодні згадуємо. «Про які ми сьогодні згадуємо». У цьому місці служби називали імена померлих.
- Fac eas, Domine, de morte Дай їм, Господи, від смерті Підйом на «від смерті перейти до життя».
- transire ad vitam, перейти до життя,
- quam olim Abrahae promisisti яке Ти колись обіцяв Авраамові Та сама фуга «Quam olim», нота в ноту. У рукописі тут стоїть «Quam olim da Capo»: можливо, останнє, що Моцарт написав у партитурі.
- et semini ejus. і його насінню.
Момент пам'яті
Кого ви згадуєте
На цих словах у службі називали імена померлих. Реквієм за походженням не концерт, а молитва за конкретну людину. Якщо хочете, впишіть ім'я. Воно залишиться лише у вашому браузері.
У нашій традиції це місце «Вічної пам'яті» на панахиді.
Сьогодні ми згадуємо
Зараз співають
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто співає і грає цієї миті, а тут з'явиться текст. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Грає оркестр, без слів
Звучать
Рукопис: остання сторінка Hostias
Аркуш 99 робочої партитури. Hostias дописано до кінця, і на полі стоїть вказівка повторити фугу: «Quam olim da Capo». За однією з версій, це останнє, що Моцарт написав у партитурі.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Верхній рядок виписано повністю, з фігурами, які обвивають хор. Другу скрипку й альт лише почато: кілька нот на початку, далі порожньо. Так Моцарт працював: голоси, бас і головні оркестрові ідеї, решта потім.
Вказівка на полі: після Hostias повторити фугу «Quam olim Abrahae» з попередньої частини, нота в ноту. Це економія часу, звична в церковній музиці, і водночас, можливо, останній запис Моцарта в партитурі.
Місце для духових і решти оркестру, якого Моцарт не заповнив. Зюсмайр дописав це за начерком.
Чотири голоси хору зі словами «дай їм, Господи, від смерті перейти до життя». Підйом на цих словах виписано повністю: це той момент, який ви чуєте перед фугою.
Та сама вказівка, продубльована біля голосів, щоб переписувач не пропустив.
Нижній рядок: віолончелі, контрабас і орган. Виписаний до кінця, як і голоси.
У 1958 році рукопис показували на Всесвітній виставці в Брюсселі. Хтось відірвав правий нижній кут із написом «Quam olim da Capo» і забрав. Шматок не знайшли досі.
Про частину
М'який тридольний ритм, найпрозоріша фактура твору. Тут уперше звучать слова «сьогодні» і «пам'ять».
Хор співає м'якими акордами в неквапливому тридольному ритмі, як повільний старовинний танець. Оркестр не заважає голосам: це найпрозоріше місце твору. На «fac eas, Domine, de morte transire ad vitam» гармонія на мить темнішає й знову розквітає, ніби перехід від смерті до життя. А потім повертається та сама фуга «Quam olim Abrahae», що завершувала Domine Jesu.
Requiem aeternam Спокій вічний Тиша перед молитвою, коли слова ще важкі. Моцарт починає не з плачу, а з повільної ходи: фаготи й басетгорни ступають, як процесія, а голоси входять один за одним, ніби люди по черзі підходять ближче. Горе тут стримане, і тому глибоке.
Відкрити частину
Kyrie eleison Господи, помилуй Прохання, яке не може зупинитися. Дві теми чіпляються одна за одну, і музика тече без передиху, як натовп, що кличе в один голос. Моцарт робить із «помилуй» не шепіт, а наполегливу вимогу, і лише в самому кінці вона ламається на склади.
Відкрити частину
Dies irae День гніву Раптовий жах, від якого не сховатися. Хор б'є словами разом, струнні тремтять, і немає жодної м'якої ноти. Моцарт показує не картину суду, а те, як цей день відчуває людина: різко, близько, без права на відповідь.
Відкрити частину
Tuba mirum Сурма Заклик, після якого все стихає. Тромбон звучить не грізно, а урочисто й самотньо, а голоси по черзі беруть слово, ніби кожен виходить наперед. Що вище піднімається лінія, то особистішим стає страх, аж поки не звучить просте питання: що я скажу?
Відкрити частину
Rex tremendae Царю страшної величі Трепет перед величчю, на яку не можна дивитися прямо. Важкий пунктирний ритм - це хода царя, і хор тричі вигукує його титул у тишу. Але в останніх тактах Моцарт знімає всю пишність: лишається тихе «спаси мене», сказане майже на видиху.
Відкрити частину
Recordare Згадай Спокійна розмова з тим, хто може простити. Голоси не змагаються, а переплітаються, як думки, які давно виношені. Моцарт тут не лякає і не плаче: це найдовша і найтепліша частина, де людина переконує, а не благає в паніці.
Відкрити частину
Confutatis Прокляті Два світи поруч: полум'я і світло. Чоловічі голоси кидаються вниз, у вогонь струнних, жіночі відповідають згори тихо, майже непорушно. А наприкінці все опускається, гармонія хитається, і лишається одне серце, розтерте на попіл, яке просить подбати про його кінець.
Відкрити частину
Lacrimosa Слізний день Сльози за іншого. Струнні схлипують, мелодія підіймається і зривається, ніби голос не витримує. Саме тут, на восьмому такті, рука Моцарта зупинилась, і все, що далі, - спроба учня договорити молитву вчителя.
Відкрити частину
Domine Jesu Господи Ісусе Христе Страх безодні і світло обіцянки в одній частині. Баси провалюються вглиб на словах про пекло, музика мчить геть від пащі лева, а потім квартет несподівано прояснюється. Фуга в кінці звучить як упертий спогад про давню обітницю: її дано, отже, вона має справдитися.
Відкрити частину
Hostias Жертви й молитви Тиха пам'ять про конкретних людей. Ритм гойдається м'яко, як у повільному танці, хор співає простими акордами, без жодного натиску. Це найлагідніше місце твору: тут не просять порятунку від суду, а приносять молитву за тих, кого згадують сьогодні.
Ви тут
Sanctus Свят Раптове світло і хвала. Після довгої темряви вперше звучать труби й литаври в ре мажорі, як навстіж відчинені двері. Зюсмайр пише радість коротку і прямолінійну, без сумніву й тіні.
Відкрити частину
Benedictus Благословен Тепло після блиску. Солісти співають спокійно й співуче, як вітання тому, хто приходить із миром. Зюсмайр дає слухачеві перепочити: у цій музиці немає страху, лише лагідне очікування.
Відкрити частину
Agnus Dei Агнче Божий Смиренне прохання, у якому ще чути тяжкість. Одна фраза звучить тричі: твердо на «Агнче Божий», тихо на «дай їм спокій». Щоразу гармонія трохи зсувається, ніби тягар потроху відпускає, і на третій раз світлішає.
Відкрити частину
Lux aeterna Світло вічне Повернення додому іншою людиною. Звучить та сама музика, що й на початку, але тепер зі словами про вічне світло і милість. Горе не зникло, проте слухач уже пройшов увесь шлях і чує в знайомій темі не безвихідь, а спокій.
Відкрити частинуВарто знати
На словах «про які ми сьогодні згадуємо» під час служби могли називати імена конкретних померлих.
Можливо, Hostias - останнє, над чим працював Моцарт: на останній сторінці його рукою написано «Quam olim da Capo».
Коли Моцарт працював над Реквіємом, він уже поховав батька і четверо з шести своїх дітей.
Кут останньої сторінки Hostias із написом «Quam olim da Capo» відірвали й викрали на Всесвітній виставці в Брюсселі 1958 року. Його так і не знайшли.
