- Domine Jesu Christe, Rex gloriae, Господи Ісусе Христе, Царю слави,
- libera animas omnium fidelium defunctorum визволи душі всіх померлих вірних
- de poenis inferni et de profundo lacu. від кар пекла і від глибокої безодні. Баси провалюються вниз на «de profundo lacu», з глибокої безодні.
- Libera eas de ore leonis, Визволи їх з пащі лева, Розгін на «de ore leonis», з пащі лева.
- ne absorbeat eas tartarus, щоб не поглинув їх тартар,
- ne cadant in obscurum. щоб не впали вони в темряву.
- Sed signifer sanctus Michael Але нехай святий Михаїл, знаменосець, Квартет солістів, прояснення: святий Михаїл веде душі в світло. Голоси піднімаються на «lucem».
- repraesentet eas in lucem sanctam, приведе їх у святе світло,
- quam olim Abrahae promisisti яке Ти колись обіцяв Авраамові Фуга «Quam olim Abrahae». Вона повернеться в кінці наступної частини нота в ноту.
- et semini ejus. і його насінню.
Зараз співають
Натисніть «Грати» або пробіл: на сцені засвітяться ті, хто співає і грає цієї миті, а тут з'явиться текст. Поки тиша, натисніть на будь-яку групу, щоб дізнатися, хто це.
Грає оркестр, без слів
Звучать
Рукопис: перша сторінка Domine Jesu
Аркуш 89 робочої партитури. Offertorium Моцарт записав так само, як секвенцію: спершу голоси й бас, оркестр потім. Тут струнні ще порожні.
Торкніться ділянки на сторінці або пункту в списку.
Назва скорочена до одного слова.
Рядки підписано, «Violini» і «Viole», але нот немає: оркестровку Моцарт залишив на потім, її дописав Зюсмайр.
Хор «Tutti», усі разом, склад у склад. Під сопрано й басом підписано текст.
Контрасти гучності Моцарт вписав сам: «forte» на «Rex gloriae», «piano» на «libera».
Далі голоси вступають по черзі, м'якше: «визволи душі всіх померлих вірних».
Єдиний записаний інструментальний рядок: орган і низькі струнні.
Про частину
Баси провалюються в безодню й піднімаються до світла. Потім велика фуга на обітницю Авраамові.
Починається тихо й урочисто, але на «de poenis inferni» і «de profundo lacu» баси провалюються вниз, а на «de ore leonis» музика різко рветься вперед, геть від пащі лева. Потім квартет солістів на «Sed signifer sanctus Michael» приносить світло. Завершує частину енергійна фуга на «Quam olim Abrahae promisisti»: обітницю дано, і хор тримається за неї.
Requiem aeternam Спокій вічний Тиша перед молитвою, коли слова ще важкі. Моцарт починає не з плачу, а з повільної ходи: фаготи й басетгорни ступають, як процесія, а голоси входять один за одним, ніби люди по черзі підходять ближче. Горе тут стримане, і тому глибоке.
Відкрити частину
Kyrie eleison Господи, помилуй Прохання, яке не може зупинитися. Дві теми чіпляються одна за одну, і музика тече без передиху, як натовп, що кличе в один голос. Моцарт робить із «помилуй» не шепіт, а наполегливу вимогу, і лише в самому кінці вона ламається на склади.
Відкрити частину
Dies irae День гніву Раптовий жах, від якого не сховатися. Хор б'є словами разом, струнні тремтять, і немає жодної м'якої ноти. Моцарт показує не картину суду, а те, як цей день відчуває людина: різко, близько, без права на відповідь.
Відкрити частину
Tuba mirum Сурма Заклик, після якого все стихає. Тромбон звучить не грізно, а урочисто й самотньо, а голоси по черзі беруть слово, ніби кожен виходить наперед. Що вище піднімається лінія, то особистішим стає страх, аж поки не звучить просте питання: що я скажу?
Відкрити частину
Rex tremendae Царю страшної величі Трепет перед величчю, на яку не можна дивитися прямо. Важкий пунктирний ритм - це хода царя, і хор тричі вигукує його титул у тишу. Але в останніх тактах Моцарт знімає всю пишність: лишається тихе «спаси мене», сказане майже на видиху.
Відкрити частину
Recordare Згадай Спокійна розмова з тим, хто може простити. Голоси не змагаються, а переплітаються, як думки, які давно виношені. Моцарт тут не лякає і не плаче: це найдовша і найтепліша частина, де людина переконує, а не благає в паніці.
Відкрити частину
Confutatis Прокляті Два світи поруч: полум'я і світло. Чоловічі голоси кидаються вниз, у вогонь струнних, жіночі відповідають згори тихо, майже непорушно. А наприкінці все опускається, гармонія хитається, і лишається одне серце, розтерте на попіл, яке просить подбати про його кінець.
Відкрити частину
Lacrimosa Слізний день Сльози за іншого. Струнні схлипують, мелодія підіймається і зривається, ніби голос не витримує. Саме тут, на восьмому такті, рука Моцарта зупинилась, і все, що далі, - спроба учня договорити молитву вчителя.
Відкрити частину
Domine Jesu Господи Ісусе Христе Страх безодні і світло обіцянки в одній частині. Баси провалюються вглиб на словах про пекло, музика мчить геть від пащі лева, а потім квартет несподівано прояснюється. Фуга в кінці звучить як упертий спогад про давню обітницю: її дано, отже, вона має справдитися.
Ви тут
Hostias Жертви й молитви Тиха пам'ять про конкретних людей. Ритм гойдається м'яко, як у повільному танці, хор співає простими акордами, без жодного натиску. Це найлагідніше місце твору: тут не просять порятунку від суду, а приносять молитву за тих, кого згадують сьогодні.
Відкрити частину
Sanctus Свят Раптове світло і хвала. Після довгої темряви вперше звучать труби й литаври в ре мажорі, як навстіж відчинені двері. Зюсмайр пише радість коротку і прямолінійну, без сумніву й тіні.
Відкрити частину
Benedictus Благословен Тепло після блиску. Солісти співають спокійно й співуче, як вітання тому, хто приходить із миром. Зюсмайр дає слухачеві перепочити: у цій музиці немає страху, лише лагідне очікування.
Відкрити частину
Agnus Dei Агнче Божий Смиренне прохання, у якому ще чути тяжкість. Одна фраза звучить тричі: твердо на «Агнче Божий», тихо на «дай їм спокій». Щоразу гармонія трохи зсувається, ніби тягар потроху відпускає, і на третій раз світлішає.
Відкрити частину
Lux aeterna Світло вічне Повернення додому іншою людиною. Звучить та сама музика, що й на початку, але тепер зі словами про вічне світло і милість. Горе не зникло, проте слухач уже пройшов увесь шлях і чує в знайомій темі не безвихідь, а спокій.
Відкрити частинуВарто знати
Паща лева - біблійний образ загибелі. Тартар - грецька міфологія в латинській службі. Михаїл-знаменосець - провідник душ.
Фуга «Quam olim Abrahae» прозвучить ще раз у кінці Hostias, нота в ноту. Моцарт так і позначив у рукописі: «Quam olim da Capo».
Offertorium у службі - мить, коли на вівтар приносять хліб і вино. Звідси й слова: не про суд, а про те, що ми приносимо за померлих.
Уперше після Introitus в одній частині звучать і хор, і квартет солістів: солісти вступають на «Sed signifer sanctus Michael».